Страх є найбільш небезпечною з емоцій, оскільки порушує адаптаційні можливості дитини і, з часом, може призводити до  емоційної нестабільності, до переживання таких станів, як надмірна тривожність, постійне напруження,  дратівливість, агресивність, нав’язливість, депресія та ін.

У дітей від 0 до 3 років – страх різких гучних звуків, страх падіння, короткочасна розлука з матір'ю, соматичні прояви...
У дітей від 3 до 6 років – недостатня любов батьків, самотність, страх перед казковими персонажами, чудовиськами, страх перед 
візитом до лікаря (уколи, обробка ран...), страх темряви, замкнутого простору...
У дітей від 6 до 9 років – страх втрати батьків, страх смерті, страх зробити помилку, запізнитися куди-небудь...
У дітей від 10 до 13 років – страх смерті батьків, страх самотності, страх бути «поган
ою»дитиною, страх стихійних лих, злих чарівників, інопланетян, мутантів, чортів та іншої «нечисті»...
У дітей від 13 до 16 років – основні страхи підлітків пов'язані з страхом «втратити себе» (страх інтелектуального і фізичного недосконалості), підлітки дуже боятися бути «не такими, як всі», страх допустити помилку, 
бути покараним...

Поради батькам щодо подолання дитячих страхів:

- Не треба уникати розмов на тему страхів. Якщо дитина хоче з вами поговорити про свої страхи, не варто уникати розмови або намагатися переключити його увагу на інші теми.
- Не висміюйте страхи вашого малюка, інакше дитина замкнеться і залишиться зі своїм страхом наодинці. Обговорювання сильно зменшує силу страху.
- Діти часто малюють або програють свої страхи. Гра та малювання дозволяють прожити в уявній реальності хвилюючу і страшну ситуацію, емоційно відреагувати на неї. Можна запитати дитину про зміст малюнка або гри. Але не варто втручатися в цей процес, якщо дитина не запрошує вас, відгукуватися критично, засуджувати...
- При нічних страхах доречні заспокійливі ритуали перед відходом до сну. Спокійне, добре ставлення батьків, ніжний тілесний контакт допоможуть дитині впоратися зі своїми страхами і тривожними снами.
- Найкраще – бути поряд, коли дитині страшно, розпитувати його про те, чого він боїться, що може статися, надавати підтримку, разом придумати способи рішення виходу з цього стану, впоратися з цією ситуацією.

 

Поради батькам щодо підвищення самооцінки у дітей

Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Поради батькам конфліктних дітей:

· Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими.

Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

· Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.

· Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

· Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Автор : joomla блоги